ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА — ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
С. О. Остапенко

DOI: 10.32702/2306-6792.2021.21.91

УДК: 338.439.5-027.63(477)

С. О. Остапенко

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА — ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Регулювання ринку продовольства — однин з ключових напрямів соціально-економічного розвитку країни. Перетворення у внутрішній економіці, а також зміни глобального характеру сприяють посиленню уваги до проблем управління ринками продовольства окремих територій і країн. Зважаючи на це, цікавим видається дослідження особливостей практики регулювання розглянутих ринків деякими країнами ЄС, які мають спільні вихідні риси господарювання і добилися видимих результатів у вирішенні питань підвищення ефективності функціонування сільського господарства і ринку продовольства.
Найважливішу роль у системі державного регулювання ринку продовольства відіграє регулювання цін і підтримання цінової рівноваги в сільському господарстві і суміжних галузях. Головними цілями такого регулювання є: стабілізація цін на продукцію сільського господарства; підтримка фермерських цін, що забезпечує розширене відтворення; регулювання обсягів і структури виробництва. В основі регулювання цін практично у всіх країнах з ринковою економікою лежить встановлення верхніх і нижніх меж коливання цін, а також так званої індикативної ціни, яку прагне підтримувати держава. У країнах Євросоюзу регулювання цін на сільськогосподарську продукцію здійснюється наднаціональним органом — Комісією ЄС спільно з Радою міністрів ЄС. Кожній країні Євросоюзу встановлюються квоти на виробництво основних сільськогосподарських продуктів, які розподіляються по товаровиробникам. Квоти на виробництво зерна, цукру, м'яса, молока перевищують власні потреби країн, проте уряду закуповують у своїх виробників продукцію за цінами, що значно перевищують світові, водночас вони серйозно захищають свого виробника, підвищуючи компенсаційні мита, що визначаються як різниця між порогової і мінімальною ціною.
У країнах з ринковою економікою регулювання цін здійснюється через інтервенційні закупівлі (наприклад, зерна), що здійснюються державою в разі зниження ціни нижче "порогового" значення, і навпаки, держава викидає потрібну кількість зерна на ринок, якщо ціна перевищує верхню кордон встановленого "коридору".
Іншою формою регулювання цін на зерно є заставні позики, які можуть отримати фермери в період збирання врожаю (при низьких цінах). Вони зберігають зерно, чекаючи більш високого рівня цін і в кінці терміну (зазвичай через дев'ять місяців) або можуть передати його уряду в рахунок повної сплати позики, або виплатити державі позику з відсотками і взяти собі зерно, яке зберігалося в якості застави. У разі, якщо держава вирішить фермеру перевести зерно в фермерський резервний фонд (при цьому фермер зобов'язується зберігати зерно не менше трьох років), воно оплачує витрати по зберіганню.
Загалом регулювання ринку продовольства в зарубіжних країнах здійснюється за допомогою реалізації програм державного регулювання, які можна згрупувати за наступними напрямками:
програми міжнародної торгівлі — регулювання експортно-імпортних поставок; захист вітчизняних виробників (квоти, мита, ембарго); угоди по окремих видах продовольства; бартерна торгівля;
кредитні програми — вдосконалення кредитних угод; зниження позичкового відсотка фермерам; державні позики через кредитні організації;
програми обмеження виробництва сільськогосподарської продукції — виведення земель з обороту; скорочення посівних площ деяких культур (з метою регулювання попиту і пропозиції);
програми маркетингу — збільшення попиту на певні продукти; інформаційне забезпечення ринку продовольства; розвиток збутових кооперативів.

Ключові слова: ринок продовольства; регулювання ринку продовольства; зарубіжний досвід; державне регулювання ринку продовольства.

Література

1. Голбан Т.Т. Державна підтримка інвестиційно-інноваційного розвитку аграрного сектору економіки. Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2019. № 1. С. 312—319.
2. Русанюк В.В. Державна підтримка розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки. Економіка АПК. 2020. № 7. С. 84—93.
3. Васільєва Л.М. Державна підтримка аграрного сектору економіки країни в умовах функціонування в складі СОТ як основа забезпечення продовольчої безпеки. Modern economics. 2019. № 17. С. 55—60.
4. Бечко П.К. Боровик П.М., Сліпченко В.В. Державна підтримка аграрного бізнесу в Україні. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. 2017. № 1. С. 3—11.
5. Левандівський О.Т. Державна підтримка аграрного сектору в сучасних умовах господарювання. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2018. Вип. 14 (2). С. 87—94.
6. Ільчук О.М. Державна підтримка сільського господарства в Україні. Економіка АПК. 2019. № 2. С. 93—98.
7. Ільчук О.М. Державна підтримка сільського господарства в Україні. Економіка АПК. 2019. № 2. С. 93—98.
8. Ткаченко О.С. Державна підтримка сільськогосподарських підприємств — реалії сьогодення. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 12. С. 27—30.

S. Ostapenko

FOREIGN EXPERIENCE OF STATE REGULATION IN AGRICULTURE MARKETS AS A CHALLENGE FOR UKRAINE

Summary

One of the main goals of economic and social development of a country is governmental agriculture goods and food market regulation. Rapid changes in global and domestic economies contribute to increased attention regarding governmental regulation of agriculture food and goods market. Emphasizing this statement an importance of analysis covering practices and methods that various EU countries used to regulate their agriculture markets becomes obvious. Common features and different visible results in addressing issues of improving the efficiency of agriculture and the food market.
The most important regulatory goal set by government is facilitation of achieving equilibrium price and stimulating or restrictive price regulation in certain sectors of agriculture food and goods market. The main objectives of this regulation are: stabilization of prices for agricultural products; support for farm prices, which provides expanded resumption; regulation of volumes and structure of production. The basis of price regulation in almost all countries with market economies is the fixation of upper and lower limits of price fluctuations, so called price floors and caps, as well as the indicative price of goods, which the state seeks to maintain. In EU countries, the price regulation for agricultural products is carried out by a supranational body — the EU Commission together with the EU Council of Ministers. Each EU country is set quotas for the production of basic agricultural products, which are distributed among domestic producers. Quotas for the production of grain, sugar, meat, milk exceed the consumption of countries. To protect own producer Governments deal with domestic counterparties at higher than international prices, at the same time rising raising countervailing duties, which are defined as the difference between the threshold and the minimum price.
In market economies, price regulation is carried out through government intervention purchases (e.g grain) if the price falls below the "threshold" value, and vice versa, the state sells the required amount of grain from stashed stock on the market if the price exceeds the upper limit of the established "corridor".
Another form of price regulation for example on grains market are commercial loans backed by raw materials with lower interest rate to support farmers during harvest period (low prices for grain). These loans could provide liquidity to producers for undisturbed harvest period after which farmer could ether sell grains after some time at a higher price and pay back loan with incurred interest or provide the government with collateral of loan.
In general, the regulation of the food market in foreign countries is carried out through the implementation of government regulation programs, which can be grouped by the following categories:
— international trade programs — regulation of export-import deliveries; protection of domestic producers (quotas, duties, embargoes); agreements on certain types of food; barter trade;
— credit programs — improvement of credit agreements; reduction of loan interest to farmers; government loans through credit institutions;
— programs to limit the production of agricultural products — withdrawal of land from circulation; reduction of sown areas of some crops (in order to regulate supply and demand);
— marketing programs — increasing demand for certain products; informational support of the food market; development of sales cooperatives.

Keywords: food market; food market regulation; foreign experience; state regulation of food market.

References

1. Holban, T.T. (2019), "State support for investment and innovation development of the agricultural sector of the economy", Visnyk KhNAU. Seriia: Ekonomichni nauky, vol. 1. pp. 312—319.
2. Rusaniuk, V.V. (2020), "State support for the development of entrepreneurship in the agricultural sector of the economy", Ekonomika APK, vol. 7, pp. 84—93.
3. Vasil'ieva, L.M. (2019), "State support of the agricultural sector of the country's economy in terms of functioning within the WTO as a basis for food security", Modern economics, vol. 17, pp. 55—60.
4. Bechko, P.K. Borovyk, P.M. and Slipchenko, V.V. (2017), "State support of agrarian business in Ukraine", Visnyk Kyivs'koho instytutu biznesu ta tekhnolohij, vol. 1. pp. 3—11.
5. Levandivs'kyj, O.T. (2018), "State support of the agricultural sector in modern economic conditions", Aktual'ni problemy rozvytku ekonomiky rehionu, vol. 14 (2), pp. 87—94.
6. Il'chuk, O.M. (2019), "State support of agriculture in Ukraine", Ekonomika APK, vol. 2, pp. 93-98.
7. Shportiuk, N. L. (2019), "State regulation and support of agriculture", Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnia, vol. 1, pp. 112—122.
8. Tkachenko, O. (2019), "State support for agricultural enterprises — reality today", Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 12, pp. 27—30.

№ 21-22 2021, стор. 91 - 96

Дата публікації: 2021-12-01

Кількість переглядів: 672